Я чекаю весну

Дана Язовських

Як так сталось, що море живе Солона вода не застигне Течія хвилині постійно несе І шторм не лишає хвилини. Хвилини на спокій чи може сон Такий необхідний сьогодні Заспівай мені пісню, якщо хочеш сумну Все одно я чекаю відлигу. Я чекаю весну І потоки струмків через гори Коли закінчиться війна і падуть вороги Тоді залишу у спадок надію На велике майбутнє своєї землі. Мені байдуже скільки мине років І як довго кричатимуть люди Поки світанок нарешті прийде І ніч нас назавжди покине. Коли м'ята застелить поля Аби всі ми стали спокійні Щоб нарешті скінчилась зима Прийшов час спуститись святині. І дати нам віру в любов Плодовиті і сильні ідеї Почати писати нові сторінки Наших історій стражденних. Обіцяю, що буде тепло Що світло живе у нас Ми святі і ми натхненні За нами правда, за нас буття.

2022-02-17 19:09:14

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Дана Язовських

Ви зрозуміли його приголомшливо правильно! 😍

Відповісти

2022-02-17 20:15:57

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12795

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

13455