Архітектори

Дана Язовських

Крокуючи біля голосних автострад І ловлячи погляд сумних машин Я знаю, що в цьому світі я не одна Нас безліч, таких брудних. Втомлених, подекуди самотніх Без сумніву з гарячими серцями Ми ловим світло і чекаєм дощ Хоч він на щастя нас не полишає. На одинці із похмурим небом Що лягає на плечі знову І ковтаєм його образи Ніби старих, нових знайомих. Ми відчайдушні, а може нам просто треба Залишитись і будувати стіни Наших майбутніх домівок На розсипаних вщент руїнах. Де колись розстелялись озера Може гори, яка нам різниця Ми шалені, а отже нестримні Архітектори свого покоління.

2022-02-17 19:32:27

4

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

просто веселка

Дуже класний і глибокий вірш, натхнення і удачки вам✨☕✨

Відповісти

2022-02-17 19:53:22

Подобається

Дана Язовських

@просто веселка вельми вдячна💞буду старатись! 💔

Відповісти

2022-02-17 19:54:20

1

Дана Язовських

радію, що знаходжу відгук! 😍💔

Відповісти

2022-02-17 20:12:36

Подобається

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2428

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

1999