Жовтий місяць
Дарина Домотенко
Жовтий місяць з-за обрію визирнув, І за хмарку білую сховався. Потім знову з-за неї виглянув, Так, начебто посміхався. А дівчина, що його виглядала, Все плаче, й плаче край вікна. Сьогодні, горечка зазнала. З милим розсталась вона. Всю ніч бідная плакала, Від сліз й очі не просихають. Сидить змучена та заплакана. А чого? - ніхто не спитає. Зрадив її той, кого вона кохала. Поїхав собі іншої шукати. А вона не знала й даремно чекала... Як довго, як вірно, тепер йому не знати. При свічках зірчастих, В світлі полуночі. Сидить вона сама в кімнаті,,, Закрила сині очі. В думках лиш сум, печаль і жаль. Кохання їй принесло біль. І в цьому є своя мораль, Помилка в ньому, а не в ній!
2020-11-06 17:37:57
3
0
Інші вірші поета
Замріялася молодая Тече вода
Інші поети
_Sveta_Sveta_
@_Sveta_Sveta_
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13030
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2640