Жовтий місяць
Жовтий місяць з-за обрію визирнув,
І за хмарку білую сховався.
Потім знову з-за неї виглянув,
Так, начебто посміхався.
А дівчина, що його виглядала,
Все плаче, й плаче край вікна.
Сьогодні, горечка зазнала.
З милим розсталась вона.
Всю ніч бідная плакала,
Від сліз й очі не просихають.
Сидить змучена та заплакана.
А чого? - ніхто не спитає.
Зрадив її той, кого вона кохала.
Поїхав собі іншої шукати.
А вона не знала й даремно чекала...
Як довго, як вірно, тепер йому не знати.
При свічках зірчастих,
В світлі полуночі.
Сидить вона сама в кімнаті,,,
Закрила сині очі.
В думках лиш сум, печаль і жаль.
Кохання їй принесло біль.
І в цьому є своя мораль,
Помилка в ньому, а не в ній!
2020-11-06 17:37:57
3
0