Замріялася молодая
Жовтий місяць сяє,
По небу гуляє.
Дівчинонька гляне,
Й посмішка заграє.
Він усе розкаже -
Доленьку покаже.
А як взнаєш - серце мліє,
Бо скоро миленький пригріє.
А там уже весілля і своя хатина,
А он у колисці маленька дитина.
Так дивилася, гадала,
Доки мати не позвала.
"Чом, донечко, ти такая -
Наче глухая та німая?
Тебе коли не позову -
У відповідь і ні "гу-гу"."
"І не глуха я, й не німа.
Замріялась я, молода,
Про доленьку мою подальшу,
Весілля, хату й внуча ваше."
2020-11-10 16:29:54
2
0