Замріялася молодая
Дарина Домотенко
Жовтий місяць сяє, По небу гуляє. Дівчинонька гляне, Й посмішка заграє. Він усе розкаже - Доленьку покаже. А як взнаєш - серце мліє, Бо скоро миленький пригріє. А там уже весілля і своя хатина, А он у колисці маленька дитина. Так дивилася, гадала, Доки мати не позвала. "Чом, донечко, ти такая - Наче глухая та німая? Тебе коли не позову - У відповідь і ні "гу-гу"." "І не глуха я, й не німа. Замріялась я, молода, Про доленьку мою подальшу, Весілля, хату й внуча ваше."
2020-11-10 16:29:54
2
0
Інші вірші поета
Тече вода Жовтий місяць
Інші поети
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
Cristi Cristi
@cristi_sanchez
Схожі вірші
Всі
Don't know what to do
Nora
I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ
45
3
5103
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1193