Треба любити свою жінку
Dasha Rozovska
Колись давно в одному будинку жили мама, брат, сестра, і папа.. Сестрі було 18 а брату 15 а в сестри був хлопець по імені Артьом йому тоже 18 і в них сталась біда папа розстался з мамою. Дочка це побачила і в текла з дому а син лишився з мамою а папа пішов до коханки. На следующий день в дочки день рождения папа подарував її телефон айфон 10 її виповнилося 19 і якраз в неї свадьба а через місяць в них родилась дівчинка і назвали її Ксюша а хресних Катя-Алекс а папа кинув коханку і пішов до своєї жінки і жили щасливо
2018-09-08 14:16:03
1
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Стефанія
@Dasha Rozovska принаймні це схоже на розповідь
Відповісти
2018-09-09 14:07:42
Подобається
Стефанія
У віршах має бути рима
Відповісти
2018-09-09 14:07:59
Подобається
Dasha Rozovska
Яка
Відповісти
2018-09-09 14:11:21
Подобається
Інші вірші поета
Про любов Відчуття Що надо ділитися стими в кого немає навіть грошей
Інші поети
泽明 王
@WangZeMing_Z85
Prys Nikоlay
@Kanibalus
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1401
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1596