Вже п'ята ранку...
Вже п'ята ранку, ти не спиш,
Сумуєш ти за ним у цю хвилину,
І думкою до нього ти летиш,
А чай поглинув сліз твоїх краплину.
І відстань ця, немовби ката руки,
Руйнує твою душу кожен день.
Відрадою стають лиш телефона звуки,
Його слова малюють свято в будень.
Проходять дні і ви зустрілись. Знову.
В єдине ціле об'єднало почуття.
Немовби світ беріг вашу розмову,
Яка проклала стежку у життя.
2018-07-28 18:46:10
7
2