А пам'ятаєш...

Deli Vongola

А пам'ятаєш ніжності слова... Що шепотіла тобі тихо-тихо. А ти пішов туди, у майбуття, Вважав, що разом нас чекає лихо. А пам'ятаєш зустрічі до зір... Що дарували щастя без упину. А ти відвів від темряви свій взір, Казав: "Буду з тобою до загину". А пам'ятаєш радісні ті дні... Що ми пройшли, тримаючись за руки. А ти відкинув митті незначні І замість радості ти вибрав муки. А пам'ятаєш..? Звісно пам'ятаєш. Бо ж ми були закохані, щасливі. А ти мене, кохання залишаєш І йдеш туди, де горя очі сиві.

2018-05-08 08:22:56

8

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Deli Vongola

@Mene.net Дякую

Відповісти

2018-05-09 11:44:13

Подобається

Даша

Очень красиво😍

Відповісти

2018-05-17 07:30:40

Подобається

Deli Vongola

@Даша спасибо ❤️

Відповісти

2018-05-17 07:32:12

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11613

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1385