Вірші
Вже п'ята ранку...
Вже п'ята ранку, ти не спиш,
Сумуєш ти за ним у цю хвилину,
І думкою до нього ти летиш,
А чай поглинув сліз твоїх краплину.
І відстань ця, немовби ката руки,
Руйнує твою душу кожен день.
Відрадою стають лиш телефона звуки,
Його слова малюють свято в будень.
Проходять дні і ви зустрілись. Знову.
В єдине ціле об'єднало почуття.
Немовби світ беріг вашу розмову,
Яка проклала стежку у життя.
7
2
741
А пам'ятаєш...
А пам'ятаєш ніжності слова...
Що шепотіла тобі тихо-тихо.
А ти пішов туди, у майбуття,
Вважав, що разом нас чекає лихо.
А пам'ятаєш зустрічі до зір...
Що дарували щастя без упину.
А ти відвів від темряви свій взір,
Казав: "Буду з тобою до загину".
А пам'ятаєш радісні ті дні...
Що ми пройшли, тримаючись за руки.
А ти відкинув митті незначні
І замість радості ти вибрав муки.
А пам'ятаєш..? Звісно пам'ятаєш.
Бо ж ми були закохані, щасливі.
А ти мене, кохання залишаєш
І йдеш туди, де горя очі сиві.
8
4
1037
