Біль
Dilekata
Кажуть виговоритись треба. Кажуть стане проще вже. Але що тоді робити, Як думки не полишають тебе? "Мабуть просто треба жити?" Темні букви, білий фон, Як же влучно, як чіпляє, Той простий... той мудрий текст. Мабуть й справді треба жити. "просто жити", так бува. І старатись не тужити, Бути сильним і стійким. Кажуть, друг - найгірший ворог, Знає він про нас усе.. Та найгірший з ворогів, лиш.. Ти. Сам. Собі. Раниш думкою, не словом, а то гірше у сто крат. Мучаєм, не знаєм жалість... Ми собі й палач, і кат. 2017(1стп)-01.03.2018
2018-01-05 20:25:08
21
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Dilekata
очень хорошая мысль) просто прекрасная
Відповісти
2018-02-28 22:42:12
Подобається
Інші вірші поета
Обманлива вічність Дурість, наївність... любов
Інші поети
Janocska
@Janocska
Prachi Kadam
@prachirushiraj56
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12231
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11236