Летять роки... І ми разом із ними
Летять роки, неначе ті птахи у вирій Та нам минулого назад не повернуть. Ми дякуємо школі за всі роки щасливі І з посмішкою щирою рушаємо у путь. На диво швидко промайнув той час, Коли доводили ми рідних до розпуки. Та ще недавно йшли у перший клас Невпевненно тримаючись за руки. У нашій пам'яті залишаться уроки, Гучні перерви, сльози, сміх і шум. Нові в майбутнє робимо ми кроки На нас чекає щастя, ні до чого сум. Повік в серцях ми збережем дитячі Спогади про батьківську турботу Й слова подяки рідним шлем гарячі, Готуючись невпинно до польоту. Летять роки... І ми разом із ними Дорослі й пишнокрилі в далечінь Летим до мрій просторами земними, Серед бажань незримих мерехтінь.
2019-06-10 20:18:43
5
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13245
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5691