Осіннє місто
Моє серце заполонила осінь, Її яскраві кольори вражають душу І абсолютно байдуже, що буде потім. Я жити прямо зараз мушу. Кружляє листя з вітром у танку, Вперед невпинно рухаються люди. Стоять дерева в столітньому парку, Небачена краса панує всюди. Єдине шкода - невблаганно плине час, А встигнути нам треба ще немало. Купа емоцій, вражень, відкритів для нас Заздалегідь життя приготувало. Проте з часом, знов поринаю з думками В осіннього міста теплу атмосферу Цей чарівний шепіт листя під ногами Зводить з розуму створіння біосфери. Так спокійно на серці стає та тихо, Наче проблеми із листям опали разом І в темний морок погрузилось лихо І сонце завше світить за вікном. Знову кидаю погляд на дерева у парку, І насолоджуюсь пейзажем мимоволі. Люблю таку погоду: нехмарну й нежарку З вітерцем легким і сонячну доволі.
2020-01-20 00:00:52
4
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1418
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2576