My Truth
So you see these cuts on my wrist And the ones on my thighs Dont let them come to you as a big surprise You saw them coming Because you're also at fault Weren't you the one who said to go take a walk? So here I am speaking the truth How could you turn your back on a person of my youth? You tell me how you had it bad And that I shouldn't be so sad You say I should be grateful But I just end up being hateful I feel like I'm going down Because this world isn't slowing down In my head its dark with slumber And now I think I'm going under Do you know how it feels to be me every single day? You look at me and I try to seem okay We're struggling can't you see? We're trying to be the best we can possibly be But that doesn't matter now Because we're just a few faces there in the crowd So maybe at night when you think about the day and what you've done You'll think of the kids who've go no one So this is it, this is me And I'm here begging on my knees, asking you please Could you ever be fine with Me being me?
2018-07-06 16:00:11
6
0
Інші поети
_Юпитер_
@_Cuddlies_
purple_ninja_dragon
@purple_ninja_dragon
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12031
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3121