Mom
You know that I love you And that I don't want to let you down So please stop looking at me,  with a mad frown You showed me and taught me, to be more independent But I think you went farther than even you intended I'm not really okay on my own But I try to be to show you that I am grown I read one of your diaries and how you were depressed So how can you look at me and say I'm not a mess? You've told me I'm overweight and that I should lose a few pounds Now I can't look at myself so I just stare at the ground You're no better than me And as far as I can see, you're the one who needs lose some of that honesty You tear me down and make it hard to look up Why don't you just say it, just tell me that I suck! I can't believe I'm saying this, and it really is true But a part of me dies each time I become more like you I just wanted you to be tender, and maybe give me a kiss But because of you there are scars on my wrist Its hard to be your daughter And I wish that it wasn't For you to be proud of me, well that'd be a present You've given me panic attacks and suicidal thoughts too That's why I never want to become like you When I have a daughter and she's feeling down I won't be the one who put her on the ground In a couple of years or a decade too I promise that I'll be a better mother than you.
2018-07-06 15:56:47
8
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5404
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11240