Пять гудків
Востаннє чую пять гудків у телефоні, Немов цей світ помер, в моїх, світлих очах, До тебе додзвонитись вже ніяк не зможу Заснути поруч, чувши голос твій. Це крах. Востаннє поруч, ніби божевільний Стою, тримаючись об поручні моста Тебе так хочеться поцілувати, так повільно, Та розумію, що давно вже не моя. Мабуть без тактно, подумки та мимоволі Заглянув в очі, тихо й так повільно Відчувши біль, образу й небуття, Кохавши до нестями й так повільно Згубив себе у світі небуття. Цей світ й життя здається так не змінним, В обіймах ти руйнуєш почуття, Від алкоголю опянієш мов дитя, Та пять гудків тебе убють по-волі Мов гострий клин у груди, до кінця.
2018-09-24 16:11:54
5
0
Схожі вірші
Всі
Holy
Morgan Ray and Rose. ⏺English translation⏺ I will find flowers among the fragments of people, give them to you. I am so pleased that there is you, your love for me. I will give you a sea of hope, and lights that do not fade. My heart is only you, it falls asleep without you. I'm giving everything I have in me for you to paralyze the rocks. I don't want to To conquer fate, together to the very edge. We'll be gone on the penultimate day, but our lines will remain. All love is sealed here, in our phrases and ellipses. So, let's rise high, and forgetting about the holy, Falls of the rock. I'll take your hand, and everything, all around It's going to be the way you dreamed.
57
4
8074
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4600