Досыць ужо спяшыць, прыпыніся крыху...
Збянтэжаны рух майго жыцця, Усміхаецца, як тое малое дзіця... Мабыць усё мае сэнс, нейкі быт і мары, Усё чуваць і відаць, ні адзін, а кожны рады... Калісьці спяваў і шкадаваў аб нечым, Цяпер згубіўся, дый зрабіўся абы чым... Ці гонар, ці помста, хто ведае, па што, Яго жыцця абыякавасць, нешта не то... Глядзі, хутка скончыцца дзень, Пакуты тут як тут, быццам бы цень... Але дачакаўся, калі ноч наступіць, Ды і ты ведаў, што цябе пагубіць ... Чаго равешь? сціхні, бо затаўкуць, Асцярожны, уважлівей заўсёды будзь... Над хуткімі рагатаць - На сябе бяду клікаць! Аўтар: Філіпаў Вадзім© 04.10.2021
2021-10-04 02:21:43
21
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Dorofei (Vadim) Filippov
@Лео Лея Благодарю
Відповісти
2021-10-07 16:09:29
2
Денис Жерносек
Сапрау́дны цуд! Беларускiя словы у́ цiкавым спалучэннi. Дзякуй за зробленую працу!!!
Відповісти
2022-01-20 14:11:00
1
Dorofei (Vadim) Filippov
И вам дзякуй😊
Відповісти
2022-01-20 14:11:32
1
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2516
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2462