Досыць ужо спяшыць, прыпыніся крыху...
Збянтэжаны рух майго жыцця, Усміхаецца, як тое малое дзіця... Мабыць усё мае сэнс, нейкі быт і мары, Усё чуваць і відаць, ні адзін, а кожны рады... Калісьці спяваў і шкадаваў аб нечым, Цяпер згубіўся, дый зрабіўся абы чым... Ці гонар, ці помста, хто ведае, па што, Яго жыцця абыякавасць, нешта не то... Глядзі, хутка скончыцца дзень, Пакуты тут як тут, быццам бы цень... Але дачакаўся, калі ноч наступіць, Ды і ты ведаў, што цябе пагубіць ... Чаго равешь? сціхні, бо затаўкуць, Асцярожны, уважлівей заўсёды будзь... Над хуткімі рагатаць - На сябе бяду клікаць! Аўтар: Філіпаў Вадзім© 04.10.2021
2021-10-04 02:21:43
21
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Dorofei (Vadim) Filippov
@Лео Лея Благодарю
Відповісти
2021-10-07 16:09:29
2
Денис Жерносек
Сапрау́дны цуд! Беларускiя словы у́ цiкавым спалучэннi. Дзякуй за зробленую працу!!!
Відповісти
2022-01-20 14:11:00
1
Dorofei (Vadim) Filippov
И вам дзякуй😊
Відповісти
2022-01-20 14:11:32
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1463
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2624