Досыць ужо спяшыць, прыпыніся крыху...
Збянтэжаны рух майго жыцця, Усміхаецца, як тое малое дзіця... Мабыць усё мае сэнс, нейкі быт і мары, Усё чуваць і відаць, ні адзін, а кожны рады... Калісьці спяваў і шкадаваў аб нечым, Цяпер згубіўся, дый зрабіўся абы чым... Ці гонар, ці помста, хто ведае, па што, Яго жыцця абыякавасць, нешта не то... Глядзі, хутка скончыцца дзень, Пакуты тут як тут, быццам бы цень... Але дачакаўся, калі ноч наступіць, Ды і ты ведаў, што цябе пагубіць ... Чаго равешь? сціхні, бо затаўкуць, Асцярожны, уважлівей заўсёды будзь... Над хуткімі рагатаць - На сябе бяду клікаць! Аўтар: Філіпаў Вадзім© 04.10.2021
2021-10-04 02:21:43
21
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Dorofei (Vadim) Filippov
@Лео Лея Благодарю
Відповісти
2021-10-07 16:09:29
2
Денис Жерносек
Сапрау́дны цуд! Беларускiя словы у́ цiкавым спалучэннi. Дзякуй за зробленую працу!!!
Відповісти
2022-01-20 14:11:00
1
Dorofei (Vadim) Filippov
И вам дзякуй😊
Відповісти
2022-01-20 14:11:32
1
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2027
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1909