Одна маленька смерть
Постріл багряних усмішок у моє обличчя... Ви любите кров, що стікає зі запалених ясен. Ви раните... Сміх, на запах - суниця, - Ваша зброя, і не треба зайвих пояснень. Упав горілиць, видаю останній подих, Серце спинилось між словами "я" і "люблю". Люблю коли тихо, бо тиша - найліпший наркотик, Крім ментів, коли забивають гвіздок у труну. Та ви все смієтеся... Голосно, радісно, щиро! Так, ніби не з жовчі, а з світла ваша душа. Порожній всередині гордо зветься "Людина", Доки ще промовляє палкі та потрібні слова. Ваші посмішки зникнуть, голоси перетворяться в ехо. Серед поспіху людства розтанете, ніби туман, І холодного вечора, говорячи тільки із небом, Ви нарешті збагнете свій печальний самообман.
2019-08-01 04:31:28
1
0
Схожі вірші
Всі
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7494
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8036