Одна маленька смерть
Постріл багряних усмішок у моє обличчя...
Ви любите кров, що стікає зі запалених ясен.
Ви раните... Сміх, на запах - суниця, -
Ваша зброя, і не треба зайвих пояснень.
Упав горілиць, видаю останній подих,
Серце спинилось між словами "я" і "люблю".
Люблю коли тихо, бо тиша - найліпший наркотик,
Крім ментів, коли забивають гвіздок у труну.
Та ви все смієтеся... Голосно, радісно, щиро!
Так, ніби не з жовчі, а з світла ваша душа.
Порожній всередині гордо зветься "Людина",
Доки ще промовляє палкі та потрібні слова.
Ваші посмішки зникнуть, голоси перетворяться в ехо.
Серед поспіху людства розтанете, ніби туман,
І холодного вечора, говорячи тільки із небом,
Ви нарешті збагнете свій печальний самообман.
2019-08-01 04:31:28
1
0