L'écrasante attente
Élodie
Seule, toujours seule, je regarde à ma fenêtre Peut-être viendras-tu me revoir un jour ? Je vois les enfants courir ; je vois les moutons paître. Et je t'attends pour venir à mon secours Tout va mal depuis ton départ ; Nos amis t'ont oublié Pourtant, chaque soir, Je fais de mon mieux pour le leur rappeler Mais rien ! Pas de nouvelles de toi Tu es si loin et si près à la fois Il suffit pourtant, pour soigner mon cœur brisé De revenir vers moi. Le temps a vite passé Mais je t'ai toujours aimé. Ma maison se met à brûler Es-tu là pour me sauver ? Amant chéri, je t'appelle de ma fenêtre Mais la chaleur écrasante empêche ma prière de te parvenir Je vois une dernière fois les moutons paître Avant de laisser la mort m'engloutir Dans ma région, au sein d'un asile brûlé Se trouve une folle entièrement consumée
2020-10-18 05:51:44
2
0
Інші вірші поета
Trois amis Le pire châtiment Le goût des larmes Derrière un loup
Інші поети
Dr. B
@Dr_B
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2450
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12294