À toi que je déteste

Élodie

En début d'année tu me donnas Une belle rose rouge scintillante de joie Tu étais heureuse, je l'étais aussi Nous étions à présent toutes deux unies Adieu à toi J'aimais être dans tes bras Oh si je pouvais retourner le temps Vivre éternellement le soir de nos aveux Isolées des autres amoureux Murmurant en se regardant Même si à présent je te déteste Ce n'était pas un vulgaire test Je t'ai vraiment aimée Tu m'as vraiment comblée Suivant l'année où tu m'offrit ton amour Nous projetions d'être heureuses pour toujours Nous étions ensembles,même un peu trop Mon amour pour toi passa du vrai au faux Et maintenant... Je te déteste tant... Oh, combien de fleurs ais-je pu fâner Dans ton immense cœur éploré ? Tout en ignorant ton malheur Je te fusille du regard quelle que soit l'heure En cinquième, notre rencontre En troisième nos vœux d'amour Et en seconde, là où tout est noir La fin de nos espoirs... C'est ainsi que derrière un écran Je transperçai ton cœur, malheureusement Tes sanglots résonnèrent jusqu'à ma maison Je te quittai pour de bon Oh si je pouvais retourner le temps Vivre éternellement le soir de nos aveux Isolées des autres amoureux Murmurant en se regardant

2020-11-24 20:44:00

4

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

lys

Oh ❤️

Відповісти

2020-11-25 06:14:55

1

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16377

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12001