Життя

Емілія Грін

Що таке життя? Чому воно таке складне? Ці випробування на шляху до мети. Хочеться сидіти лише в кімнаті, І не виходити - взагалі. Лише є біль, зрада, думки, І віра, що колись все буде на краще. Подруга зрадила? Кинув коханий? Чи проблеми з твоїми батьками? Не правильно це, знайте. Все ще може змінитися, Пам'ятайте одне - життя твоє одне. Знайте.. Все, що вчора відбулося, Це вже в минулому. Забудьте, та насолоджуйтеся днем, Живіть на заздрість своїм ворогам, І забудьте взагалі про усе. _____________________________________

2020-04-07 19:44:27

11

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Тетяна Кравченко

Дуже гарно зауважено, що життя одне, та варто насолоджуватися моментами зараз, а не думати про минуле)

Відповісти

2021-03-02 22:10:45

1

Емілія Грін

@Тетяна Кравченко так це вірно)

Відповісти

2021-03-03 06:25:15

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2885

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12534