Кохання...

Емілія Грін

Смуток в душі я від болі несу, Крізь спогади та почуття. Навіщо кохання ,якщо гірко від нього? Навіщо кохання взагалі для життя? Відповідь просто на ці два питання, Кохання - це один раз на життя. Гірко буде, якщо кохання не буде, Але, якщо воно є - не втрачайте надії, На двоге щасливе життя. Кохання - це великі почуття, Що бажає вам лише радість для життя. Людина яка кохає, іде без перешкод, До щастя великого, найкращих пригод. _____________________________________

2020-04-06 22:18:48

Інші вірші поета

Твоя усмішка.... Ностальгія Подруга Зорька Змінити

Інші поети

Євген Мазурок

@Mazerock

Yulia

@Vasilkova

Руслана Семенюк

@rusyyyya

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2257

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12050