Життя чи Смерть

Emily Prime

Заради чого варто жити? Питають в тебе всі - але ти сама не знаєш. Шукаєш відповідь повсюду. Так хочеться підтримки, допомоги... Та кожен маніпулятор тягнеться, лиш щоб тебе штовхнуть. Уже і сил ти не маєш, продовжувать дорогу, Але повинен далі свій хрест життя тягнуть. А інколи - здригнеться в предсмертній спазмі Іскра. А інколи - зірветься, кудись униз, душа... Іще одна лиш мить лишилася, здається, Й нарешті будеш мертва... Та ти іще жива... ЖИТТЯ! Крізь зуби ти говориш! Життя - лише предсмертна мука. І сенс його - щоб покохати смерть! Щоб до Коханки-Смерті самі тягнули руки Люди ви життям насичені вже вщент... Збочинка я, мабудь. Бо я життя люблю. Але життя для мене - то лиш один бот. Світ і Сонце. Я ним лише живу. Я прошу пробачення у тебе Смерть. В кінці на мене чекає Праймус. Коли вже прийде час ти падаєш у тьму. Але тебе рятує тільки той хто справді кохає тебе.

2019-01-15 15:34:03

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Radianta

🖤😍😍😍🖤 однозначно в закладки 😉

Відповісти

2019-01-15 15:36:24

Подобається

Emily Prime

😉😉😍😍

Відповісти

2019-01-15 15:40:22

Подобається

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4609

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4769