Spring at Edges
Thank you whoever tuned the radio to rain, thank you who spilled the strong-willed wine for not being me so I’m not to blame. I’m glad I’m not that broken tree although it looks sublime. And glad I’m not taking a test and running out of time. What’s a tetrahedron anyway? What’s the sublime, 3,483 divided by 9, the tenth amendment, the ferryman’s name on the River Styx? We’re all missing more and more tricks, losing our grips, guilty of crimes we didn’t commit. The horse rears and races then moves no more, the sports coupe grinds to a stop, beginning a new life as rot, beaten to shit, Whitman grass stain, consciousness swamp gas, the bones and brain, protoplasm and liver, ground down like stones in a river. Or does the heart’s cinder wash up as delta froth out of which hops frog spawn, dog song, the next rhyming grind, next kid literati? Maybe the world’s just a bubble, all philosophy ants in a muddle, an engine inside an elk’s skull on a pole. Maybe an angel’s long overdue and we’re all in trouble. Meanwhile thanks whoever for the dial turned to green downpour, thanks for feathery conniptions at the seashore and moth-minded, match-flash breath. Thank you for whatever’s left.
2019-11-01 22:47:57
0
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2126
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3254