Ранок під моїм небом
Мій ранок починається з міцної кави, цигарок та згадки про її очі, Її ж ранок, то драма, яка розпочинається посеред ночі! Поки я тішуся гарним світанком, вона вже зіграла п'ять ролей, Бо встигла побути повією, с..кою, відлюдницею, стервою та вдовою! Поки я читаю нічні повідомлення, вона читає малюку колискову, Півночі ж змарновано сварками, криками, сльозами та диким воєм. Поки я думаю про слова, які хотілося б їй написати, Вона обіймає ліжко, протирає очі й починає засинати. Мені лишається натиснути «відправити», та я чомусь завжди все видаляю, Мабуть, тому що не хочу тривожити, або ж соромлюсь, адже зовсім її не знаю! Вона прокинеться десь о третій годині дня й згадає про мене, Я це відчую, та знову мовчатиму, щоб не дай Боже, не створити проблему! Отак і живемо, від ранку до ранку, в надії на інше життя, Я пишу листи, для свого каміна, якими підживлюю полум'я! І кожен світанок, дві чашки кави... для неї, як завжди, із медом, Можливо, колись, її новий ранок, почнеться під моїм небом!
2023-07-27 17:33:30
1
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2161
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1348