Mein Gedanke brennt
Ach, Mefísto
ruhiger Wind reißt
kleine Flügel ab
Оft bläst er die Asche
Perfekte Wolken sind verschmutzt
Ohne Bedauern gebe
Liebe Mistel
Ob du liest?
ruhiger Wind reißt
Herz, mein Herz, was soll das geben?
Чом кутаєш біль, чом тиснеш у скроні?
Спинятиму гуркіт думок, запитати чи певен?
Хитку душогубку тримає Стікс у полоні.
Чи станеш галактики вибухом нóвим?

Was bedranget dich so sehr?
Хіба це турбує божествений текст на скрижалях?
Чи мрії твої недолуго Мефíсто вже стер?
Ще може думки вже загрузли в моралі?
Різниці не має, здається, я вмер.

Welch ein fremdes, neues Leben!
Чи правда? Не існує тих чистих листів.
Не має нового, на віки із долею зведен,
А може, ми слухали просто не вірних пастців?

Ich erkenne dich nicht mehr.
Кумедно та гадки не маю, що очі мої споляда у люстро.
Закинуті тексти, думки у туманному ме́ві,
Тебе не впізнаю – загублено власне єство.

© Fénix ,
книга «BIS BALD».
Коментарі