Liebe Mistel
Чи бути, не бути, кохати, любити, вертатись, летіти, що з цього є вихід?
Минуле вже кане у морок, павук хазяйнує, сплітає, блокує повітря,
Не знаю, що було зі вчора, постійно туман переміщує зорі, ховає обличчя, здіймається крикіт,
І темрява з сумнівом дивиться – ґрати, а хотілося ж зле́гка торкнутися теплого атома світла.
Ми сірі, не білі чи чорні, всього лиш фантазії плід і свійськí постулати.
Ми – люди, ми хтиві та мляві створіння, на серце за зви́чай ми ставим паролі.
Повісивши носа, шукаємо сенс, Навіщо чекаємо страти?
Страшимось усього і робим нічого – тримаємо щастя в стодолі.
За правило взяли літа марнувати, тонути у мріях, серця дарувати примарам.
Пробач, не без виключень, мозок в саду мій, там квітнуть твої помаранчі і в'януть біляві нарциси в полоні.
Втекти би подалі від світу, сховатись, проте що за місце не здасться кошмарам?
Надійніше схову годі й шукати, бо бажане місце – лиш твóї долоні.
Самі перешкоди.. до біса закони, здолаєм усі пояси й координати.
Все вийде, інакше ніяк, та й життя апріорі не має тієї шановної долі,
Тому творити ми маєм самí, головні програвати ролі, це себто Творці.
Нехай нам цю вічність омелою вкриє все небо, мої полонені думки...
Минуле вже кане у морок, павук хазяйнує, сплітає, блокує повітря,
Не знаю, що було зі вчора, постійно туман переміщує зорі, ховає обличчя, здіймається крикіт,
І темрява з сумнівом дивиться – ґрати, а хотілося ж зле́гка торкнутися теплого атома світла.
Ми сірі, не білі чи чорні, всього лиш фантазії плід і свійськí постулати.
Ми – люди, ми хтиві та мляві створіння, на серце за зви́чай ми ставим паролі.
Повісивши носа, шукаємо сенс, Навіщо чекаємо страти?
Страшимось усього і робим нічого – тримаємо щастя в стодолі.
За правило взяли літа марнувати, тонути у мріях, серця дарувати примарам.
Пробач, не без виключень, мозок в саду мій, там квітнуть твої помаранчі і в'януть біляві нарциси в полоні.
Втекти би подалі від світу, сховатись, проте що за місце не здасться кошмарам?
Надійніше схову годі й шукати, бо бажане місце – лиш твóї долоні.
Самі перешкоди.. до біса закони, здолаєм усі пояси й координати.
Все вийде, інакше ніяк, та й життя апріорі не має тієї шановної долі,
Тому творити ми маєм самí, головні програвати ролі, це себто Творці.
Нехай нам цю вічність омелою вкриє все небо, мої полонені думки...
Коментарі