Am I Selfish?
I Would you have sensed it if i were to vanish suddenly, Skinned off into the shackles of dark night, With no farewell tales or one-last experience, Or in any tribes of goodbye saying? II Do you discover the bridges in my lines, The faults in my remarks, Where my words stagger in a faintless trail, Bringing my sentences to a finishing lines, Staggering in its reading, warding off its tenacity. III Do you listen to the sounds around, Especially to my audible whispers, Rocking me into the deep blue skies, In the serenity olf my dead morning nightmares? Or do you feel it's just a feeling? IV Am i too selfish and self centred to desire for someone, To reflect into my presence even in the realm of my absence, To watch the desert sprout fruits in drought, To write and read poems, Listening to its diction reigning into my buttomless gut? V I am wounded and with my scars, I longed for my injured faces in the realm of my inked pages, Inhaling the scent of the first early rain after summer, Closed their eyes while with me, And even if it can't be done forever, At least for a moment! . Am i too selfish? . Thomas Oluwatosin © Fearless Lines
2021-07-24 08:57:00
2
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5477
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4565