From Perusal
While I take a look at the heavens as in their prime, And next the earth, nevertheless old, quieten clothed in green, The gravel and leaves comatose of time, Nor mature nor crumple on their frontage are seen; If iciness come, and abundance in that case doth fade, A bound returns, and they're new young at heart made. But human grows old, falsehood down, ruins everyplace after he's laid. . By birth other sporting than folks creatures all, Yet seems by makeup and by custom cursed — No nearer natural but grief and control put up descend That confusion demolish he had at first; Nor youth, nor strength, nor wisdom coil again, Nor habitations extended their names retain, But in nothingness to the conclusive day remain. . Shall I next praise the heavens, the trees, the earth, Because their beauty and their power survive longer? Shall I want near or in no way to had birth, Because they're better and their bodies stronger? No! They shall darken, perish, fade, and die, And at what time unmade shall they lie; But human was prepared for endless immortality. . Thomas Oluwatosin © Fearless Lines
2021-07-19 12:06:24
2
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5799
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4996