From Perusal
While I take a look at the heavens as in their prime, And next the earth, nevertheless old, quieten clothed in green, The gravel and leaves comatose of time, Nor mature nor crumple on their frontage are seen; If iciness come, and abundance in that case doth fade, A bound returns, and they're new young at heart made. But human grows old, falsehood down, ruins everyplace after he's laid. . By birth other sporting than folks creatures all, Yet seems by makeup and by custom cursed — No nearer natural but grief and control put up descend That confusion demolish he had at first; Nor youth, nor strength, nor wisdom coil again, Nor habitations extended their names retain, But in nothingness to the conclusive day remain. . Shall I next praise the heavens, the trees, the earth, Because their beauty and their power survive longer? Shall I want near or in no way to had birth, Because they're better and their bodies stronger? No! They shall darken, perish, fade, and die, And at what time unmade shall they lie; But human was prepared for endless immortality. . Thomas Oluwatosin © Fearless Lines
2021-07-19 12:06:24
2
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8054
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1745