MY FEARS
My greatest fear is the feeling of not living right,  So I raced my path to the tenet of my religion,  To know why my heart still aches when I think of my actions,  But I was told to sail on for I've been saved and I'm fine.  II So I journey to the world beyond the beyond,  Knowing I've been saved and I'm fine,  There I rocked my world with the resources at hand,  As fear grips me as I'm left with the last resource,  Now the quest to survive is yet another fear! III I hussled on in my world of puzzles,  Hoping to get a better life,  Still on my belief that I've been saved and I'm fine,  As the one that bequeathed me into this world,  Put a call through to me, lacing her words that I'm a workaholic.  IV Got hooked with comments,  Took 20 hits till I could barely walk,  Till I threw up on myself and I got lost in my own land.  V Now a discourse between me and my love life,  For I've got no balls to explain all these to her,  For the thought of her is the muse behind this poem,  But if by nature you come across this piece,  Kindly put a call through hopefully it will ease the fear.  VI Cause I ve got no GPS on my head,  And I'm a lost soul to my own very self,  Lost in the world of humans,  For every phase is a challenge encodes with fear.  And the thought of this is yet another fear.  VI The fear which is my first greatest fear,  The fear of not just living right,  The right to live without fears is all I seek as human,  But now, I'm sick of being human. .  Thomas Oluwatosin © Fearless Lines
2022-01-10 10:43:31
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11183
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3627