Пустий розум
Дзвенить коробка у попа,
вітер дужий стіни їй качає,
коробка та - пустячна його голова,
дмухне ще трохи і ламає,
крихкий каркас злиденних слів,
що прочитав і пересказать зумів.
Він проповідь мирянам в церкві благостно читає,
слова він вивчив, а суті їх не знає,
толоку гне одну й ту ж саму,
церковний спів заводить вже давно відому гамму.
Чи є тут чудо, світло і любов?
ти все життя на це поклав. а Бога так і не знайшов.
Читав той піп священні тексти,
та сам судить їх не зумів,
бо якби вмів, то вже б здурів,
і втік далеко від фарбованих ікон,
від догматичних і безсовісних канон,
що перекручені попами,
що служать в славу владі їх земній.
Дзвенить коробка у попа,
бісовська його голова,
і ворон уві сні його літає,
про муки пекла сповіщає,
та сон його давно вже не ляка,
чому лякатись, коли пустячная голова?
І золотом манить його церковний купол,
карбованець у кошику лежить,
якщо ж таке є благосне те діло,
то можна раз і другий взять й згрішить.
А текст священний допоможе,
тої пристрасті кайдани окропить,
горілкою міцною все запить, забуть,
перепис подій негодних власним же переом зробить,
і так ту владу Божу на землі від нього навершить.
2021-11-22 16:40:56
1
0