Голоси

Four_hours/Kara Winter

Та досить, вистачить, перестаньте, чому ви знесилюєте мене? Чи мало я вже настраждалась, чи мало горя світ приніс мині? Лишіть мене, хоча б перестаньте ви на хвильку, затихніть ви вже голоси. Не чую вас я, ну що зробила, в чому провинилась, ви я, так діло в чом. Чому не покидаєте мене, невже не стоїть душа мого житя, і стоїть богу її відати. Але не хочу помирати я, ні не стану, я не буду. Непросто я страждала так, щоб богу так рано душу повернути. Я проживу та іншим допоможу, я почула вас, жити буду!

2023-03-18 13:42:24

Інші вірші поета

Мрія таєть Метелик Символ Серце і душа

Інші поети

Olena Кim

@lenhcikm

Purvi Balani

@prv07

Анастасія Гордієнко

@GordienkoAnastasiya

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4812

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12476