Риба мовчки спостерігала за склом увесь світ. Все було таким тимчасовим, недоречним. Хибним. Вона надягла старі навушники, заграла в голові сумна скрипка, разом с кобзою. Під цю музику хтось читав вірші Лесі Українки та іноді кашляв. Цікава пісня. Мелодійно. Сподіваюсь, не заразно. Риба не любить хворіти. Ніхто не любить, але риба особливо. Бо вона коли хворіє зеленіє та вмирає. Не дуже приємно бути зеленой. Нехай краще смарагдовой.
- Ви не хотіли б скуштувати салат? - спитал собака, сидячі поряд з рибою у електричці. Мімо пробігла коробка апельсинів, розмахуя жовтими крильцямі.
- Апчхі! Апчхі!
- Апельсини зізріли, - мрійливо сказал собака, дивлячись на стелю. На стелі апельсінів не було, лише поети. - Так ви будете салат?
- Слідуюча станція соплива! Приготуйте квітки, квіти, та носові платки! - мимо пройшла провідниця, з плямою на юбці схожою на портрет короля Польші.
- Так ви будете салат? Тут є огурчики, крабові палочки, соціальні стандарти - знов спитав собака, пропонуя судочок з салатом. Риба продовжила спостерігать.
- Увага! Хтось загубив сенс життя! Це говорить керівник союзу електричок а також водій і тато. Це все я. Якщо когось цікавить загублений сенс життя, підійдіть до керівника союзу електричок а також водія і тата. До мене, якщо коротше. Апчхі. Будьте здорові. Дякую. Не стоїть. Будете салат?
- Так будете салат, пане рибо? - спитал собака.
- Іконки, календарі, статуетки, іграшки, пампушки, музика, душа, дитинство, зима, пакети, курка, кохання, піцца, доля, воля, зелений, пляма у вигляді короля Польші, пляма у вигляді собаки пропонуючей салат з поетами, загублений сенс - все це можно придбати в мене! Але оскільки я глухий, сліпий, німий та простужений, то кажіть що вам треба азбукою морзе, або зателефонуйте пізніше, абонент не може розмовляти поза зоною досяжності.
- Так ви будете салат? Тут не тільки огурчики, тут ще й помідорчики з цибулею, безглуздість... - спитав собака знов.
Риба повернулася до собаки, більш не спостерігаючи за склом.
- Мене звуть Карась.
- Дуже приємно, Тарас, ви будете салат?
- Не Тарас, а Карась. Карась з Бульбой.
- Так ви будете салат?
- Ні.
- Чому?
- Бо я загубила сенс поезії про апельсини... - прошепотіла риба, на її очах навернулася болюча сльоза.
- Наступна зупинка - Сум! Слідуюча-  Харьків. Просимо надягнути навушники з сумною музикою... - сказала провідниця, із плямою на юбці схожею на портрет короля Польші.