Comforts Rod

Glory LoveWorld

When the world around turns you down Saying to you there is no way to fly Just look up to the one who calls Calling you far beyond your coasts Ignoring the bickering mockeries of men Gird up the loins of your mind For in men lies no way unto the end But devastations of discouragements Yet upon the clouds, lies your glory Awaiting you in, divinity So Step beyond, the shores of doubt And the pondering thoughts, of your mind Come unto Him your precious Lord To a place of solace with comfort rods Wherein lies, your destiny In varying colours arrayed in Gold. ©heavenly_broadcast # PUNCHLINE- Our Destiny lies in the hands of Him who has perfected it since the foundation of the world; that we should walk therein. Psalms 23, Psalm 34:8, Jeremiah 17:5 & Ephesians 1:4.

2019-07-10 01:30:02

Інші вірші поета

UNITY Dreary Night Creator Divinity Within You

Інші поети

Khokh..

@khloudm99

Lincevskaia_16_17

@Lincevskaia_16_17

Андрей Дашков

@Andrey_Dashkov

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2423

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12267