CREATION
Through the trials and through the storms, Through the thunder and tumultuous bellows, We rise up strong from every suffering, Knowing this Truth and nothing more That no reproach could ever compare The weight of glory, to be seen in us Which shall be unleashed from deep within Revealed in us, by the Spirit of the Lord. For unto us that hold on strong, Do every creature, earnestly do wait To see manifest divinities like us Fulfilling the Blessing upon the world That in the plan, which Adam did fail A reborn man could fully restore Through the power of Christ The Glory of God, To be evident, upon the earth Immortals in seeming bodies of mortals, Injected in the power of Christ Reborn and charged, fuelled and filled Divinized and empowered, Anointed and appointed Fortified to win the war, The earth earnestly waits The replenishing of its crux Having its foundations renewed All by the power of the Blessing. ©heavenly_broadcast # PUNCHLINE- The world earnestly awaits the manifestation of the Sons of God, for the replenishing of the earth. Sons of God, born anew, through the precious blood of Jesus Christ. Romans 8:21. Photo Credit- ejaugsburg www.pixabay.com
2019-06-03 12:08:30
3
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3903
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11529