INTRIGUE
She was desperate Needing answers She ran the race Determined to uncover truth She did all she could But at every turn She fell deeper into webs Into webs of deceits Webs of lies and intrigue. Drowning in her quest She gasped for air All she had ever known Where mere lies now The one she called father Was only her foster And unto whom She called mother She found to be her care taker The very reason She was adopted Sounded lame And almost insidious Was their claims Who shall rescue her From this plot of wickedness From such deception, Of Connivance and conspiracy Oh who could deliver her From this web of contrivance For her heart, now aching Longed for succour In the bosom of Truth And true Love ©heavenly_broadcast PUNCHLINE- When forsaken by the ones you trust the most; take heart! For then, shall you be lifted up by Elshaddai. The Almighty one, the Prince of Peace, shall garrison you round about, Comforted in His arms, He'll be your eternal succor through the dark. Psalm 27:10 & Isaiah 49:15. Photo Credits- To the Rightful Owner.
2019-05-06 14:22:37
2
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5168
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12328