SERENITY
Glory LoveWorld
Whispering palms on a bright sunny day Chiming birds tweeting their joys all day Lazy waves giggling along the shores Salty sand's glistening beneath the sun These are my thoughts of tranquility Where perfect peace reigns in diversity My abode of peace and serenity Where heaven on earth becomes reality. @heavenly_broadcast. # PUNCHLINE- Amidst great diversities, must we learn to embrace the peace of Christ; synchronising All harmonies in the tranquility of Christ because in Him, All Fullness dwells. Colossians1:17-20. Isaiah 32:17- And the work of Righteousness shall be peace and the effect of Righteousness, quietness and assurance for ever. Photo Credits- www.pixabay.com
2019-09-25 07:15:41
3
0
Інші вірші поета
Greatness Joy FIRE AND ICE. NEWNESS
Інші поети
montelude
@montelude
Сергій
@sushko18
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14778
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12002