The Travail of the King
On a gloomy eastern morning I saw a man clad in nothing but a white piece of cheap linen draped around his hip A criminal he was named to be Yet there was nothing incriminating about him Eyes filled with love He had Hands tender to the touch Feet's set like iron and brass Majestic was His every stride Upon His head sat a bleeding thorn of agony and pain Upon His back laid a crossed tree of shame Bearing all the weight of treacherous accusations Alone He wobbled under the weight of great conspiracy His skin was flushed and flayed in horror Like a bruised reed He appeared to be The glow was gone from Him Flesh out of place, bones sticking out A distorted figure passed before me Eyes stung with tears I blinked back the flood that welled up within me Head hung low I watched on in dismay the trail with no hope It was the travail of my King A trial to save An ironical paradox No one could ever preconceive Indeed this was a travail The travail of a True King ©heavenly_broadcast
2018-09-04 19:01:30
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Maee
I've never seen anything this good! So beautiful.
Відповісти
2018-09-05 14:03:32
Подобається
Glory LoveWorld
@Maee - Thanks, I'm glad you liked it Maee; and most importantly, that it imparted you.
Відповісти
2018-09-05 21:41:04
1
Інші поети
Lincevskaia_16_17
@Lincevskaia_16_17
xxhannaxx2005
@xxhannaxx2005
Raven_Hair
@Raven_Hair
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12577
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3228