The Travail of the King
On a gloomy eastern morning I saw a man clad in nothing but a white piece of cheap linen draped around his hip A criminal he was named to be Yet there was nothing incriminating about him Eyes filled with love He had Hands tender to the touch Feet's set like iron and brass Majestic was His every stride Upon His head sat a bleeding thorn of agony and pain Upon His back laid a crossed tree of shame Bearing all the weight of treacherous accusations Alone He wobbled under the weight of great conspiracy His skin was flushed and flayed in horror Like a bruised reed He appeared to be The glow was gone from Him Flesh out of place, bones sticking out A distorted figure passed before me Eyes stung with tears I blinked back the flood that welled up within me Head hung low I watched on in dismay the trail with no hope It was the travail of my King A trial to save An ironical paradox No one could ever preconceive Indeed this was a travail The travail of a True King ©heavenly_broadcast
2018-09-04 19:01:30
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Maee
I've never seen anything this good! So beautiful.
Відповісти
2018-09-05 14:03:32
Подобається
Glory LoveWorld
@Maee - Thanks, I'm glad you liked it Maee; and most importantly, that it imparted you.
Відповісти
2018-09-05 21:41:04
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4702
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9057