Життя
Я відбиваюсь від листя з дерев Вітру в супротив я дощ відганяв Світло крізь хмари забуло мене Я ж йому ввечері вірші писав Бруд на околицях, ріки доріг Кожен як міг так і зиму стрічав Птах галасуючи на гілці сидів Я йому тихо про себе сказав Холод настане і сніг замете Де ж ти подінешся в світі такім Він відповівши мені заспівав Я хутко покину холодний цей дім Я подивився, сльозу не хова Ти знов прилетиш, наступе весна а я же зостанусь з народом моїм для нас і зимою палає життя
2022-11-30 20:10:50
2
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3939
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2575