Час
Мілена Грім
А час біжить – його ніяк не зупинити, Годинник його відданий слуга. Планети крешуть шлях по сонячній орбіті. Здається, час – усьому голова. Та раптом десь щезають: циферблати І плівка від лінійності буття. Зникає відлік, Хроноса кімнати Зникає «вчора», «завтра», І Зникаю й я.
2023-09-15 18:52:20
2
0
Інші вірші поета
Мольфа Дух Трипілля А десь Весна Мантра
Інші поети
Харука Танака
@Shadow_of_flowers
May Ling
@May_Ling54
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3369
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5391