Місто Марії
Зоя Бердникова
Місто Марії, Місто моєї мрії... Я безмежно сумую, Я без тями лютую, Коли бачу, як тії потвори На твоїх кістках свято святкують. Я заплющую очі, Я бачу щоночі, Як хвилі Азовського твій берег лоскочуть. Дірка у стелі, Немає оселі... Хіба ми цього просили? Місце моєї сили забрали й не перепросили. Через всії тортури Ще заграють бандури У славетному місті зі сталі. Твоя назва на всіх скрижалях..
2022-12-11 13:23:27
2
0
Інші категорії
Пейзажні Сумні вірші Гумористичні Історичні Вірші до свят Любовні
Інші поети
arion _4
@hranutel
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2885
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2203