Нікому зі свідків не можна виїжджати з Черкас.
Погано.
Мене знову визвав слідчий.
-Олександр! Пішли! - звернулася я до охоронця.
-Пішли, Дарино.
Я обернулася  до Саші і тицьнула пальцем йому в груди.
-Якщо ти ще раз назвеш мене Дариною! То тобі самому нада буде охоронець! Ти мене поняв?!
Ненавиджу, коли мене так називають! Дарина це настільки некрасиве  ім'я, що я аж неможу.
-Ок. Як скажеш, - підняв руки в гору.

Ми прийшли до Олексія і сіли на свої стільці.
Той попивав чайок. Йому нада вбивство розслідувати, а він тут чаї ганяє!
-Чому така зла?
-Любопитній Ваварі на базарі носа відірвали! -сказала я йому, а він запитально вигнув брову.
-Це я винен. Оказується, що Дарья не любить коли її Дариною називають.
-Аа.
-Пане слідчий, як чай, не сказав, де той покидьок? - запитала я у Олексія.
-Не сказав. Зате сказав, що вбивця напав на одну зі свідків і на черзі інша.
Я подивилась на нього.
-Будемо чекати, - розвела я руками і сперлась на спинку стільця.
Хлопці здивовано подивилися на мене.
-Льош, це не дівчина. Це один сплошний нонсенс.
-Бачу, Саня, бачу.
-В якому сенсі? - запитала я у Саші.
-У тому, що ти не боїшся того, що він прийде і вб'є тебе, - сказав Олексій.
-А навіщо боятись? Якщо він вбє мене то так і буде, якщо ні то ні.
-Еее. Чай будете? Чи кофе?
Серйозно? Він для цього нас покликав?
-Даша, дозволь нам з другом поговорити. Ми б щось міцніше випили, але служба, - сказав Льоша.
-Дозволяю.
Встаю та йду до виходу.
-Ее! Ти куди?! - кричав слідчий.
-Даю вам поговорити за чашечкою чаю, - демонстративно усміхаюся.
-Ми тому тебе й спитали. Саша повинен бути постійно біля тебе.
Я вернулась на стілець та зайшла в Інстаграм.
Хлопці почали про щось розмовляти.
Усі новини про те, що сталося.
Поки вони говорили я встигла з багатьма попереписуватися, поговорити по телефону, написати нових два розділа до книги "Недоступна",а вони ще балакають. Що ж. Саме час позависати в одну точку.
Підсавила руки під голову і почала дивитись у вікно.
-Що сталося? - запитив Саша.
-Та от думаю:чоловіки кажуть, що жінки язикаті феськи, а самі триндять без кінця і без краю.
Вони розсміялися. А що тут смішного?
До речі, Льоша доволі красивий.
Еее. Стоп. Даша, куда?! Нам не можна закохуватися. Особливо коли вам не по дорозі.
Вони ще трішки переговорили і ми з Сашою пішли до моєї мами.