Хто б подумав, що свій останній День народження я проведу саме так?
Я не змушую себе думати, що мене врятують. Не даю собі марних надій.
Ми поснідали. Всі мене привітали. Батьки і брат подарили ноут, а Льоша наручний годинник.
-Марина Миколаївна, сьогодні приїде бригада, поставлять новий забор, високий, по всьому периметру, - сказав Олексій.
-Не поняла. Хто оплачував?
-Держава. Виявилося цого гада вже не один рік ловлять.
-Гаразд. Даша, прибери зі столу і на кухню, допоможеш мені.
-Добре, мам.
Я все зробила так, як сказала мама.
Знову велика готовка. Але це подвійна велика готовка.
Тому що приїде бригада, а ввечері гості.
Жарю.
Варю.
Кришу.
Чищу.
Мию.
Нарізаю.
Перемиваю гору посуди.



18.30 год.
- Мам, я пішла!
-Добре.
І звичайно Дава за мною. Ааа! Ну чого Саша не приїхав? З ним хоч весело.
-Прівєт! - обійняла мене моя подруна Юля.
Потім вона розказала цілу поздравітільну РЄЧЬ.
І ми пішли в парк, де нас  чекали ще дві подруги, Віка і Віка, з моїм подарунком.
Юля познакомилась з охоронцем, який спочатку не пускав її вітати мене,а потім я розповіла, що сталося.
- Зрозуміло.
Ми прийшли. Даві я зразу сказала хто це такі.
Дівчата привітали мене та подарували мені діловий костюм розміру М.
-Пасібки, - подякувала я, і ми пішли до магазину.
Ми розмовляли. сміялися
-Ах ти ж с***а!-кричав чоловік.
Ми обернулись.
Стояв... Вбивця. Він тримав Юлю, що спочатку виривалась, але потім він підставив до її горла ніж.
-Пусти її! - я зірвалася на крик.
-Хай цей чувак кине зброю і відійде від тебе, а потом ти підеш зі мною.
-Роби, як він каже! - крикнула я Даві.
-Ні. У мене наказ захищати тебе.
-Зараз же зробив, що тобі сказали! Мені пофіг на накази Лисенка!
-Нєт!
-Да!
Хлопець почав виконувати наказ.
-Ааа!
Перед нами стояли Льоша з Сашою, які заламали вбивцю.
Саша надів наручники йому на руки, а потім, ще одними прикріпив його до труби. Ми всі стали біля вбивці. Льоша визвав наряд поліції.
Ніколи не думала, що Юля настільки міцний горішок. Вона навіть не заплакала! Я така рада, що цей гад її не зачепив.

Через дві години приїхав наряд  поліції. Вони забрали вбивцю  і повезли його до камери, до суду.
Дава пішов додому, до інших охоронців і їхати в Че.

-А ви  що  тут робите? - запитала я у хлопців.
-Спитали у твоєї мами де парк і пішли за тобою. - сказав Саша.
-Зрозуміло.
Вечір ми провели дуже класно.

Хлопці залишилися на ніч у нас.

-Даш, це ти? - запитав знайомий голос.
-Я.
-Чого не спиш?
-На зірки дивлюсь.
-Аааа. Ти думала?
-Думала Льош, думала.
Я пояснила йому ситуацію, чому ми не можемо бути разом.
-Але мене хочуть наступного року в Київ перевести.
-А якщо я в Черкаси поступлю?
-То заяву напишу про відмову.
-Ні! Так не можна! Я сказала своє.
Я розвернулась і пішла в дім.
Так, мені боляче
Все пройде!
А якщо ні?
З моїх очей потекла нова порція сліз.




На цьому мій сон закінчився.

Далі іде моя фантазія.👉