Шоста декада сну
Пройшло два місяці.
Завтра мій День народження.
Я спілкувалася з хлопцями. Мені так не вистачає цих балбесів! А особливо Льоші.
-Ти придумала як будеш святкувати 16-річчя ?-запитав папа з по той бік слухавки слухавки.
Він поїхав на заробітки.
-Да. Ми підемо гуляти, а мама з гостями будудь дома. Я допоможу їй підготуватися.
Ми ще трішки порозмовляли і я положила слухавку.
Рокі з Борманом(мої песики) почали гавкати на листоношу.
-Доброго дня. Ось ваша пошта.
-Доброго. Дякую.
Вона дала мені журнал із "Книжкового клубу" та лист.
Журнал я положила на стіл, а лист відкрила. В ньому писалося:
"Здоровенькі були, сімейство Киктів! Завтра день народження Даші. Далі свого шіснадцятиліття дівчинка не доживе. Чао!
Ваш любий вбивця) "
Цього покидька не зловили?!
Набираю номер Льоші.
Гудки наче вічно йдуть, а не декілька секунд.
-Алло, Даш, я зайнятий.
-Льош, вони зловили вбивцю?
Гудки. Вибив.
Дзвоню ще раз.
-Мені зараз не до розмов!
-Льоша, якого мені вбивця пише?! Я рада, що мені повідомили, що післязавтра мене не буде в живих!
Цього разу вибила я.
Мені не страшно, що я можу померти. Мені страшно що моїх рідних та близьких вбють теж.
Мамі не буду казати. Проживу останній день нормально. Якщо мама дізнається, то почне мене захищати і собі ж зробить гірше.
Завтра мій День народження.
Я спілкувалася з хлопцями. Мені так не вистачає цих балбесів! А особливо Льоші.
-Ти придумала як будеш святкувати 16-річчя ?-запитав папа з по той бік слухавки слухавки.
Він поїхав на заробітки.
-Да. Ми підемо гуляти, а мама з гостями будудь дома. Я допоможу їй підготуватися.
Ми ще трішки порозмовляли і я положила слухавку.
Рокі з Борманом(мої песики) почали гавкати на листоношу.
-Доброго дня. Ось ваша пошта.
-Доброго. Дякую.
Вона дала мені журнал із "Книжкового клубу" та лист.
Журнал я положила на стіл, а лист відкрила. В ньому писалося:
"Здоровенькі були, сімейство Киктів! Завтра день народження Даші. Далі свого шіснадцятиліття дівчинка не доживе. Чао!
Ваш любий вбивця) "
Цього покидька не зловили?!
Набираю номер Льоші.
Гудки наче вічно йдуть, а не декілька секунд.
-Алло, Даш, я зайнятий.
-Льош, вони зловили вбивцю?
Гудки. Вибив.
Дзвоню ще раз.
-Мені зараз не до розмов!
-Льоша, якого мені вбивця пише?! Я рада, що мені повідомили, що післязавтра мене не буде в живих!
Цього разу вибила я.
Мені не страшно, що я можу померти. Мені страшно що моїх рідних та близьких вбють теж.
Мамі не буду казати. Проживу останній день нормально. Якщо мама дізнається, то почне мене захищати і собі ж зробить гірше.
Коментарі