Сьома декада сну
Через дві години у моєму дворі стояли три охоронця. І звичайно разом з ними Льоша.
Ну от якого він приперся?!
-Показуй лист, - говорив слідчий.
Звісно вони про все розказали мамі і вона тепер думає, що зробити, щоб мене не вбили.
-Нашо ти приїхав?
Я подивилася у його карі очі.
Господи, як я хочу зараз його обійняти!Хочу, а не можу.
- Захистити тебе і знайти вбивцю.
-Гаразд. Як там Саша? Чому не приїхав?
-Нормально. У нього ще день робота у тої дамочки, а потім він приїде до тебе. У нього є дівчина.
-Я знаю. Нашо сказав? Чити думав... Ніііі. Ти що? Ми з ним друзі, от і поцікавилась.
Наступну секунду я вже сміялась. Льоша тільки усміхнувся.
-М-да, її хочуть вбити, а вона сміється.
Потім моя мама влаштувала величезну готовку.
Ми приготовили куча всього, а потім я ще й посуд мила.
-Яка хазяюшка! - на кухню зайшов Льоша, - Давиде, можеш вийти?
-Добре.
Охоронець вийшов з кухні.
Ми залишилися вдвох.
Один на один.
Він підійшов впритул до мене і поцілував.
Тіло охопило не зрозуміле почуття, ноги підкосились.
-Льош, що це було?
Я подивилася на нього.
-Ти мені подобаєшся. Нє. Не так. Я тебе люблю! Ти спілкувалася з нами дуже довго, хоча розповідала, що після таборів максимум два тижнв переписувалась і все. Знач хтось із нас двох тобі нравиться і якщо це не Саша, то я. Давай зустрічатись.
Як грім серед ясного, неба впали ці слова.
-Мені требі все обдумати.
Я вибігла з кухні.
За домом у мене висить качеля. Чудове місце.
Звісно Давид сидів біля мене.
Так, я теж хочу зустрічатися з ним! Але ми постійно далеко один від одного і хтось когось розлюбить, а інший буде страждати.
Ну от якого він приперся?!
-Показуй лист, - говорив слідчий.
Звісно вони про все розказали мамі і вона тепер думає, що зробити, щоб мене не вбили.
-Нашо ти приїхав?
Я подивилася у його карі очі.
Господи, як я хочу зараз його обійняти!Хочу, а не можу.
- Захистити тебе і знайти вбивцю.
-Гаразд. Як там Саша? Чому не приїхав?
-Нормально. У нього ще день робота у тої дамочки, а потім він приїде до тебе. У нього є дівчина.
-Я знаю. Нашо сказав? Чити думав... Ніііі. Ти що? Ми з ним друзі, от і поцікавилась.
Наступну секунду я вже сміялась. Льоша тільки усміхнувся.
-М-да, її хочуть вбити, а вона сміється.
Потім моя мама влаштувала величезну готовку.
Ми приготовили куча всього, а потім я ще й посуд мила.
-Яка хазяюшка! - на кухню зайшов Льоша, - Давиде, можеш вийти?
-Добре.
Охоронець вийшов з кухні.
Ми залишилися вдвох.
Один на один.
Він підійшов впритул до мене і поцілував.
Тіло охопило не зрозуміле почуття, ноги підкосились.
-Льош, що це було?
Я подивилася на нього.
-Ти мені подобаєшся. Нє. Не так. Я тебе люблю! Ти спілкувалася з нами дуже довго, хоча розповідала, що після таборів максимум два тижнв переписувалась і все. Знач хтось із нас двох тобі нравиться і якщо це не Саша, то я. Давай зустрічатись.
Як грім серед ясного, неба впали ці слова.
-Мені требі все обдумати.
Я вибігла з кухні.
За домом у мене висить качеля. Чудове місце.
Звісно Давид сидів біля мене.
Так, я теж хочу зустрічатися з ним! Але ми постійно далеко один від одного і хтось когось розлюбить, а інший буде страждати.
Коментарі