Лист до мами
Привіт матусю, як ти там? Сумуєш ти? Чи як? Якщо читаєш ти цей лист, отже нема мене в живих. А жаль... Я би хотів щоб ти ніколи цей лист не прочитала. Щоб він згорів на цій війні, Щоб ти не сумувала. Я так давно хотів сказати, що ти найкраща в світі мати! А я... Не був найкращим сином Хоч ти так й не вважала. Пробач мені матусю рідна за всі мої гріхи Питала ти чому я на війну пішов ... На цьому обірвався лист. -Чому цей лист у мене? З тривогою спитала мати. Відвівши очі лейтенант Промовив ледве чути: -Помер ваш син. Збліднівша запитала. -Як це сталось!? Стримуючи ледве сльози лейтенант сказав лише три слова: -Куля в серце. Вже ні жива, ні мертва Сльози проливає, А лейтенант продовжив: -Лист обірвався, це ще не все. Писав ваш син його коли почався обстріл. Коли він йшов на перший ряд з усмішкою сказав: Віддай цей лист моїй матусі І ще скажи що я пішов заради неї. - Похоронили ми його одразу в той же день Ось, медаль його... Взявши в руки ту медаль Ледве усміхнулась мати . І сказала: Дякую тобі за те, що стримав слово... І на мить одну побачив лейтенант Як силует його товариша і друга обняв так сильно й ніжно маму, як після довгої розлуки.
2018-03-07 20:07:13
3
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1976
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2980