Дитбудинок...
Проснулась я сьогодні рано в ліжку Не відкриваю очі. Думаю: прийде матуся і разбудить мене ніжно. Але згадала я, що це всього лиш мрія Немає в мене мами-мрії... Тому що в дитбудинку я. Я завжди думаю: -як повезло тим дітям, що мають сімї. А в нас... немає їх, сімей які би нас любили. Якщо приходять ті кому потрібні діти, беруть маленьких щоб не памятали це. Ви думаєте нам приємно! Що нас виставляють як товар!?! Ми вам не речі, ми є люди, ми є діти... Які всього лиш хочуть мати свої сімї. Як же хочеться сказати це комусь в лице. Але не можу я комусь це розказати. Повинна грати я як у театрі... Тому що в дитбудинку я.
2018-03-07 21:04:13
4
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12155
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8692