Дитбудинок...

I_am_not_star

Проснулась я сьогодні рано в ліжку Не відкриваю очі. Думаю: прийде матуся і разбудить мене ніжно. Але згадала я, що це всього лиш мрія Немає в мене мами-мрії... Тому що в дитбудинку я. Я завжди думаю: -як повезло тим дітям, що мають сімї. А в нас... немає їх, сімей які би нас любили. Якщо приходять ті кому потрібні діти, беруть маленьких щоб не памятали це. Ви думаєте нам приємно! Що нас виставляють як товар!?! Ми вам не речі, ми є люди, ми є діти... Які всього лиш хочуть мати свої сімї. Як же хочеться сказати це комусь в лице. Але не можу я комусь це розказати. Повинна грати я як у театрі... Тому що в дитбудинку я.

2018-03-07 21:04:13

Інші вірші поета

Что такое любовь? Лист до мами

Інші поети

Арлин Адамсон

@anastassia_lV

Remezan Mametgurbanow

@remezan_mametgurbanow

كَـاثـرِيـن

@flera

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11300

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2558