@I_am_not_star
Я люблю треш, детективи і інколи романтику) можу писати вірші, якщо настрій є)))
Вірші Всі
Что такое любовь?
Как-то задавали вопрос у нас в школе : - Что такое любовь и почему она подвласна лиш сильным? Глупой-наивной девчонкой тогда я была. В чистую любовь верила я, но не знала ответ на вопрос. А сей-час мне 20 с лишним, и могу дать смело ответ : Любовь - ето то что приносит лиш боль и страданья, поначалу кажется будто литиш, но потом все рушится на мелкие части, которых не всилах собрать. И страдаешь долгое время и не знаешь что даже сказать! Почему она подвласна лиш сильним? Знаю ли я ответ на етот вопрос ? Да, знаю, хочете верте, хочете нет но вот вам ответ: - Любовь подвласна лиш сильным , тем, кто может выдержать горечь страданий, которые она приподносит. Те люди которые не разабються на части и будут дальше верить в любовь... Знайте люди - вы есть герои, а не те что в комиксах строят из себя не пойми что! Вы боритесь с неподвластной любовью не жалуясь ниначто. Наверное спросите вы почему я их так величаю. Да потомучто они не сламались на части а если сломаются себя соберут. Но я, не смогла дать отпор ей - любви, и не смогла себя обратно собрать. И вот тепер, в етом жестоком мире. Полном слезами и чёрной мглы. Я не жыву, я существую. И дожываю свои последние дни...
3
0
799
Дитбудинок...
Проснулась я сьогодні рано в ліжку Не відкриваю очі. Думаю: прийде матуся і разбудить мене ніжно. Але згадала я, що це всього лиш мрія Немає в мене мами-мрії... Тому що в дитбудинку я. Я завжди думаю: -як повезло тим дітям, що мають сімї. А в нас... немає їх, сімей які би нас любили. Якщо приходять ті кому потрібні діти, беруть маленьких щоб не памятали це. Ви думаєте нам приємно! Що нас виставляють як товар!?! Ми вам не речі, ми є люди, ми є діти... Які всього лиш хочуть мати свої сімї. Як же хочеться сказати це комусь в лице. Але не можу я комусь це розказати. Повинна грати я як у театрі... Тому що в дитбудинку я.
4
0
734
Лист до мами
Привіт матусю, як ти там? Сумуєш ти? Чи як? Якщо читаєш ти цей лист, отже нема мене в живих. А жаль... Я би хотів щоб ти ніколи цей лист не прочитала. Щоб він згорів на цій війні, Щоб ти не сумувала. Я так давно хотів сказати, що ти найкраща в світі мати! А я... Не був найкращим сином Хоч ти так й не вважала. Пробач мені матусю рідна за всі мої гріхи Питала ти чому я на війну пішов ... На цьому обірвався лист. -Чому цей лист у мене? З тривогою спитала мати. Відвівши очі лейтенант Промовив ледве чути: -Помер ваш син. Збліднівша запитала. -Як це сталось!? Стримуючи ледве сльози лейтенант сказав лише три слова: -Куля в серце. Вже ні жива, ні мертва Сльози проливає, А лейтенант продовжив: -Лист обірвався, це ще не все. Писав ваш син його коли почався обстріл. Коли він йшов на перший ряд з усмішкою сказав: Віддай цей лист моїй матусі І ще скажи що я пішов заради неї. - Похоронили ми його одразу в той же день Ось, медаль його... Взявши в руки ту медаль Ледве усміхнулась мати . І сказала: Дякую тобі за те, що стримав слово... І на мить одну побачив лейтенант Як силует його товариша і друга обняв так сильно й ніжно маму, як після довгої розлуки.
3
0
694