Терпець, кремінь, сила
Йоганн Верес
Тепри, бо зтерпіти не кожен зможе А здатись легко залюбки Тепри, коли в душі шкрегоче Ломає кості із нутрі Терпець то сила, точе мов той кремінь Але терпіти не вистачає сили І відчай каменем холодним вже остигла Оці всі люди, монотоність так вже остогидла Оці всі слухи, що торочуть щось не впинно Ти скажеш знову:"Все набридло" Життя вже сіре не цікаве Немає в нім смаку, мов холодна кава Та ти потерпи трошки... Терпець тебе тоді так нашліфує Не буде ні хвилини часу На скигління та на дурні думки То боротьби із темрявою він тебе готує Тоді вже буде легко та не страшно А міг би здатись залюбки...
2022-10-16 10:56:33
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Йоганн Верес
так Стус надихає
Відповісти
2022-10-17 09:48:46
Подобається
Інші вірші поета
Сором і страх Чи хто назвав би тебе пані? Піснь про мову Промені сяйва
Інші поети
His Queen
@his_queen0926
Daisy Daisy
@daisy_daisy
Your_Loneliness
@Your_Loneliness
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12029
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2894