Мої вірші
Йоганн Верес
Мої вірші - трагедія Думки мої - сміття Промова моя - сарафанове радіо А спогади - забуття Руки мої мов крига Зледеніли як почуття Кохання для них спрага Дотик їх плавить як жар Дотик тендітних рук Змушують серце битись Як серед купи тіней Самому не загубитись
2023-06-13 09:58:45
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Н Ф
Драма
Відповісти
2023-06-14 17:53:57
1
Йоганн Верес
@Н Ф епос
Відповісти
2023-06-14 17:56:03
1
Н Ф
@Йоганн Верес Швидше за все)
Відповісти
2023-06-14 17:56:32
1
Інші вірші поета
Гаряче літо й сонця тінь Руками Моновірш про прірву Лихо з розуму
Інші поети
Janocska
@Janocska
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8154
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1790