Мої вірші
Йоганн Верес
Мої вірші - трагедія Думки мої - сміття Промова моя - сарафанове радіо А спогади - забуття Руки мої мов крига Зледеніли як почуття Кохання для них спрага Дотик їх плавить як жар Дотик тендітних рук Змушують серце битись Як серед купи тіней Самому не загубитись
2023-06-13 09:58:45
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Н Ф
Драма
Відповісти
2023-06-14 17:53:57
1
Йоганн Верес
@Н Ф епос
Відповісти
2023-06-14 17:56:03
1
Н Ф
@Йоганн Верес Швидше за все)
Відповісти
2023-06-14 17:56:32
1
Інші вірші поета
Поезія осені Думки думками Моновірш про прірву Багра
Інші поети
Eva Bush
@Eva_Bush_
TVOY 50/50
@fidelium_semper
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11607
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12571