Вірші
Поезія осені
Уже і бджоли не літають
Сурові шершні не гудуть
Сади пахучі вже не квітуть
І на полях ніде не має
Ні коноплі ні буряку
Пожовкле листя вже опало
З хатів потягується дим
2
0
50
Miss you
Ми чорне й біле
Ти сова я ворона
Ти вірші, а я проза
Я прозорий як скло ти складна як замки на дверях, що виросли поміж нами
Ми стали чужими, заховались за стінами, мурами та замками
3
0
35
Промені сяйва
Волосся ніби промені ранкового сяйва
Після темної злої ночі
Дивишся, вони засліплюють тобі очі
"Все буде добре" голос в голові шепоче
А очі мов простір глибини та краси
Мов таємний і темний ліс дивини
І душу погляду цьому ти віддаси
І як дописані вірші
Як сніг, як спокій та дощі
Як промінці, тепла і затишку у домі
Приємні спогади в альбомі
Волосся наче сон і казка
Я зачарований і крапка
2
0
112
Від краю до краю
Від краю до краю
Дивлюся на хмару
Про Рай я гадаю
Чужий невідомий
Далекий від дому
Від рідного краю
4
0
248
210
Шматує курка двоголова
Знак Володимира святий
І знову пре орда зі Сходу
На край наш рідний, чарівний
Моліться, люди і в день лихий
І світлую годину.
Моліться Богові за Україну!
5
0
221
Обійми з нею
Розчинитися б у твоїх обіймах
Наче цукор у каві
Наче сіль в смачній страві
З головою поринути
Як майстер, що розуміється в справі
Як повітря, що проникає в легені
Як пагони листя молоді і зелені
Я так прагну любові
А ще більще обіймів із нею
2
0
189
Піснь про мову
Яка пригожа гарна та чудова
Є наша українська мова
Не треба нам чужого язьіка
Язик має навіть і корова
А мова мова!
Ця мова наче пісня солов'їна
Нехай красиво так як соловей
Співає та говорить вся країна!
Країна ризику й звитяг
Країна мужності варяг
Повстане й знов замайорить
Жовто-блакитний стяг!
1
0
196
Розмова
Ти з усіма та тільки не зі мною.
Мене як чорну кішку оминаєш,
для тебе я подразник, трігер.
Ти справжнього мене не знаєш
всі ті слова для тебе вітер
Розмова щира наче каторга для тебе
Біжиш, крізь пальці утікаєш
3
0
297
Багра
Багра в листях швидко згасла
І тепер тут сіра осінь
Захандрити довелося
Сизим димом пропахтілося волосся
Ліс, туман, зелена хвоя
Відчуваю сірість моря
Відчуваю темряву
при якій я зараз йду
Поринаючи в пітьму
Наче сон, але безбарвний
Десь поділась моя багра
Та, що в листях на деревах
Десь поділись всі смаки
І гарячі кольори тільки сіро навкруги
4
0
211
Любити, кохати, зітхати
Любити, кохати, зітхати
Потім падати у відчай - страждати.
Серце попсовано наче його нещадно
Шматували вандали
Потім сидіти гадати на гущі від кави
Чому ця особа на дорозі спіткала
Чому повз не пройшла
Запала у душу?
Чому ти гадаєш і спогади душать?
Болить? Та не дуже
Навіщо так друже
Кохати, щоб потім вірші про таке написати
І пошуках щастя та правди
Тобі я не раджу кохати, щоб потім
Журливо зітхати.
3
0
244
Гаряче літо й сонця тінь
І день буденний та бентежний
Я вигорів з тобою на декілька століть
Усі ці зорі, очі-сині води
Поеми недосипаних ночей
Усе це брякле та пусте
Немає сенсу та забуте
Міраж на цвинтарі моїх солодких мрій
8
0
374
Руками
Руками холодними мацати простір
Сміливо крокуючі прямо в пітьму
Йду і вагаюсь наче на осліп
Клаптики сонця з собою візьму
Безстрашні зусилля,
що волочать біду
Осторонь, осторонь нехай обійдуть
Тікай від нещасть, що за руки в безодню тебе приведуть
5
3
231
Вірші, поезія та книги
Серед забутих мрій-ілюзій
Пустоші розтріляних ідей
Чим яскравіше твоє сонце світить
Тим більше за спиною злих тіней
Де не знайдеш ти розуміючих тебе людей
Що окидають ненароком нечистим заздрісним оком
Тікай звідтіль, хапай свої вірші поезію та книги
Бо їхні душі байдужі і холодні криги
Їм лиш потрібні докори для кривди
4
0
396
Я
Я просто хустинка для сліз,
Що потім нудно сидить у кишені
Я просто словник зшитих слів
Я думка, що зависає в моменті
Я остання буква алфавіту
Я той, хто пройшов за тобою півсвіту
Я той, хто у небі з хмарками літає
Я той, хто розумний, але нічого не знає
Я гармонійний, різнобарвний, усякий ментальний та метафізичний
Достатньо спокійний та істеричний
Я той хто реальний та метафоричний
9
1
341
Мої вірші
Мої вірші - трагедія
Думки мої - сміття
Промова моя - сарафанове радіо
А спогади - забуття
Руки мої мов крига
Зледеніли як почуття
Кохання для них спрага
Дотик їх плавить як жар
Дотик тендітних рук
Змушують серце битись
Як серед купи тіней
Самому не загубитись
8
5
327
Сором і страх
Убий в собі сором і страх
Що так заважає жити
Він наче тяжкий тягар
Не дає кохати й любити
Позбуться його назавжди
Скинь з себе кляте ярмо
Що душу одвічно шкребло
5
0
316
Про страх
Я розквитався з
страхом без жалю
Боровся з ним,
тримав його за зуби
І задушив його не я,
а лиш мої холодні руки
5
0
206
На балконі
Я на балконі одиноко
Весь світ цей оком огляну
Згадаю все своє життя минуле
Яке уже не поверну
Не повернусь туди раніше
Не хочу я
Мені там гірко
І хоч там народився я
Але прожив там не своє життя
Мені тут любо наче вдома
Хоч відчувалась легка втома
Таке все рідне та знайоме
Проте й далеко я від дому.
6
1
302
Мрії - гарячі жар-птиці
Мрії мої - гарячі жар-птиці
Хитрі й прудкі мов лисиці
Тікають скрізь пальці наче вода
Мрію ту хочеш схопить за хвоста
Мрія гаряча скажена як звір
Майже спіймав вір хоч не вір
Мрії крилаті літають як птахи
Літають далеко як хмари
7
2
326
Чи хто назвав би тебе пані?
Отак би руку помічи тянув?
Отак згораючи в любові
В солодкім болі потонув?
Чи хтоб тримав твої тендітні руки
Коли вони замерзлі та без сил
І на руках тебе носив.
Я також помочі просив
І ти приходила і радий був я тебе чути
Мені твоїх слів підтримки не забути
Давала віру та надію
Коли я такий непречипурений, незграбний та не взутий.
Але любов'ю все ж окутий
4
1
422
Душа вона у грудях
Ми там тримаємо її як в укритті
Комусь даєм ми своє серце даром
Комусь ми не відкриємось в житті
Ховаємо його серед своїх наче чужі
І їй буває там так тісно
Що виринає з криком з глибини
Ковтаєм сльози і стимуємося так міцно
Що рвуться ті кайдани для душі
3
0
286
Мені наснилось моє сонце
Мені наснилось моє сонце
Таке яскраве в жовтім сукні
Воно було одне таке
І зігрівало мене в тихім смуткі
Веселе, ніжне та тендітне
Яскраве, білосніжно золоте
Приємне, тепле та м'яке
Явилось у ві сні мені
Прекрасне сонце, що колись було моє
4
2
264
Естетика лісу в тумані
Естетика лісу в тумані
Абстрактність думок моїх плинь
Не бачиш ми ходим в обмані
Глибоко погляд розкинь
Ми ходим, шукаєм блаженні гнані за правду
Ми діти землі, її топчимо обітованну
Голу та босу не менше прекрасну.
Збережи ці вірші, коли згадка сягне і тіло і душу і розум
Ти читай їх під вечір наче звичайну прозу
4
2
448
Лихо з розуму
Те маленьке лихо ніжно собі сопіло
Та здоровезне лихо гучно так хропіло
Те лихо, що зрозуму на стілець садило боляче струмом било
Лихо ж від почутів груди шкребло у них же жалило
Лихо, що від п'яності дошкоджало розум, пам'ять не щадило
Лихо, що від смутку розбивало серце, привело за руки, булькнуло в озерце
Лиха всі різняться, доля в них одна
Знайде тебе в ліжку чи на річці дна
5
2
272
Темна ніч
Темна ця ніч
Тільки чутно як кулі свистять
Тільки вітер гуркоче в дротах
Зірки тьмяно так сяють
В темну цю ніч, тільки ти кохана не спиш
Біля ліжка тихенько стоїш, сльози ти витераєш
Я ж так люблю глибочинь твоїх ніжних очей
Мрію завжди притулитися до них вустами
Темна ця ніч розлучає коханая нас
Та тривожний і чорний цей степ, що простягся між нами...
7
1
327
Терпець, кремінь, сила
Тепри, бо зтерпіти не кожен зможе
А здатись легко залюбки
Тепри, коли в душі шкрегоче
Ломає кості із нутрі
Терпець то сила, точе мов той кремінь
Але терпіти не вистачає сили
І відчай каменем холодним вже остигла
Оці всі люди, монотоність так вже остогидла
Оці всі слухи, що торочуть щось не впинно
Ти скажеш знову:"Все набридло"
Життя вже сіре не цікаве
Немає в нім смаку, мов холодна кава
Та ти потерпи трошки...
Терпець тебе тоді так нашліфує
Не буде ні хвилини часу
На скигління та на дурні думки
То боротьби із темрявою він тебе готує
Тоді вже буде легко та не страшно
А міг би здатись залюбки...
5
1
353
Мутне бачення
Прокидаюся зранку зі збитим режимом
А ти прокинешся тоді, коли запахне смаженим і димом
Називай себе скільки завгодно людиной
Проживши на окраїні так не побачиш середину
Не залишивши нічого так все і покину
Твоє оточення це лиш мутне бачення
При перших твоїх проблемах вони скажуть тобі до побачення
Я намагався робити справи, коли ти клацав телебачення.
Не бачивши проблеми тобі скажуть все гаразд
Тебе вже відідрали від асфальту
Не встиг навіть натинути на газ
Ми ходимо мов тіні серед дня ніхто не бачить нас
5
0
309
Думки думками
Думки думками збираються до купи
Коли гримить ехо війни
Картають мене ж мої думи
І наче відчуття вини
Що я не нищу ворога з гніву
Що не даю я волі своїм звіру
Але потішить гордість за Вкраїну милу
І я бажаю ні не помсти, а лиш миру
Думки думками так зібралися до купи
Що не дають себе почути
Мені однаково чи буду жити чи в палкім бої голову схилити
Чи маю я щось втрачати
Чи заново життю навчати
Не знаю лиш думки думками...
5
1
301
Лист до тебе
Так, знаю я жахливий та агресивний та додаю тобі стресу
Та коли без тебе я не бачу сенсу
Поки ти спиш, знов напишу як я кохаю
Як щось груди шкребе та тяжко зітхаю
Голос почую і серце палає
Воно палає, ні, не палить, а гріє
Трепоче, рветься, радіє...
Я хотів прозою та щось надихнуло
Очі згадаю твої і у грудях щось спалахнуло.
Так по теплому ніжне як сміх твій...
Люблю твої сльози, посмішки, радість люблю твою силу і люблю твою слабкість.
Ти вже вибач пробач, що не можу любов'ю тією зігріти
Тож приходиться на відстані так і любити...
6
1
422
Затянуло небо тяжкою журбою
Затянуло небо тяжкою журбою
Закопали в землю святу знайшла душа свого покою.
Затянуло тяжкою журбою смуток тяжкий не відбився скупою сльозою
Люди купою зібрались та уже не бачить, похилили голови стоять тихо плачуть. Ви далеко тепер з миром спочивайте. А ми далі будем жить тай не забуваєм! В гості більш не зможемо прийти та обняти. Затянуло небо тяжкою журбою що тут і сказати...
5
0
298
Життя - це боротьба!
Коли опускаются руки, коли в голові з'являються зайві шум та звуки.
Ґрунту не треба, бо я маю крила
Пливе земля під ногами, що мене породила,
на світ цей без ликий. Я не звір, але духом дикий.
Літають хмари я досі грію руки в кармани. А що тим рукам?
Тримати їжу та іншу руку ніжнішу. Тримати братську та опору кріпкішу. Я сам собі стовбур та стержень. То піде лиха ніч і прийде день.
Якщо боротися, щоб кров у жилах стила. Якщо вмерати, щоб плачевність затихла.
Борися! бо можуть забути. Борися! бо можуть в кайдани загнути.
То можна загинути, але духом не вмреш. Духу не треба плоті, його не зітреш.
5
3
323
