Him

Jarida Nalisa

as far as the eye can see Can't see that we're close And every time my heart still trembles with the memories I remember the first time we met You and I never have to be far away Today I have to face the tremors in my heart. afraid that we are far apart Afraid that my heart will change my dreams The rain is like the first time I met you. The look in him eyes still lingered in him mind. Our love hasn't gotten old, has it? or time has passed? change him mind to another You, do you still miss me? When the two of us are still far away When time takes us far away Do you know that people far away are still shaken? When i looked at him picture The water still flows out. morning dew with the cold wind A gentle breeze blows my love away send it to your heart ❤ 《 JaridaNalisa 》

2021-11-25 16:52:35

Інші вірші поета

Back home Old watch Run away Alone in the wind

Інші поети

Nastia

@nastia_28_love

Влад Кирик

@kirik_vlad_maths

Taeter Pompi

@TaeterSmile

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2273

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2391